Сайт Варварівського НВО "ДНЗ-ЗОШ I-II ст." - Пісня та народні музичні інструменти в житті українського народу.
Середа, 27.08.2014, 16:52
Вітаю Вас Гость | RSS
                                                                               
Фото
Форма входу
Статистика
Опитування
Чим зацікавив Вас сайт?
Всего ответов: 212
Погода
Погода в Україні
Міні-чат
200
Здраствуй, школо!
Слова та музика Наталії Май.

Пісня та народні музичні інструменти в житті українського народу.

Мета. Збагатити знання учнів про українські пісню - духовну основу життя народу; ознайомити учнів з перлиною української культури - козацьким мистецтвом; познацомити учнів з українськими народними музичними інструментами.
Розвивати інтерес до культурної спадщини свого народу, почуття прекрасного. Залучити школярів до пошуків, дослідництва, популяризації краєзнавчого матеріалу, народної творчості, а головне - виховувати їх у дусі патріотизму.
Вчити учнів умінню слухати музику, виховувати музичний смак, любов до рідної пісні. Показати, що література і музика - невід’ємні.
Виховувати потребу зберігати як святиню все те, що пов’язує нас із рідною землею.
Обладнання. Сцена святково прикрашена ( на стінах - вишиті рушники, плакати ). На сцені музичні народні інструменти: кобза, бандура, цимбали, сопілка, скрипка. Стіл заслено вишитою скатертиною, на столі керамічний посуд, квіти.

Вступне слово вчителя.
Добрий день, шановні друзі! Сьогодні ми з вами зібралися на літературно-музичне свято "Пісня та народні музичні інструменти в житті українського народу”. Ми з вами живемо в час, коли відроджуються національні традиції, а побудова суверенної України не можлива без виховання національної гідності, любові до народних святинь.
Багато цікавого ви сьогодні дізнаєтесь про долю української пісні, про історію виникнення кобзарства, про відомих поетів та кобзарів; познайомитесь з різноманітнішими українськими народними музичними інструментами, а саме: кобзою, бандурою, скрипкою, сопілкою, цимбалами, гуслями, лірою, трембітою, волинкою, бубнами, басом, басолею, гудком, торбаном. Одні з них досить широко відомі в Україні і в наш час, інші - вийшли з ужитку й існують тільки в музеях. Сьогодні Ви маєте можливість не тільки почути розповідь про музичні інструменти, а й побачити їх і почути мелодійні чарівні звуки бандури, кобзи, сопілки, скрипки,цимбал...
Шановні друзі! Я Вас всіх запрошую взяти активну участь у проведенні нашого свята, співати разом з нами українські народні пісні, активно відповідати на питання літературної вікторини.

Основна частина свята.
Юні шанувальники музичної культури українського народу запросили всіх присутніх помандрувати разом у чарівний світ народної пісні.

1-й учень.
Пісне! Велична, рідна пісне!
В тобі є все: і древня наша слава,
Володимира хист і мудрість Ярослава,
і наших прабатьків ворогування злісне,
І Богдана розвага,
І Богуна відвага,
І Дорошенка розум,і хитрощі Мазепи.
І гомін гір, і блискіт зір,
І шум лісів , і розвага степу.
І материна любов, і жар палкий кохання,
За свободою жаль і мрії про свободу,
І весь наш біль, всі наші сповідання.
Ти - дзеркало душі. Країни та народу!

2-й учень.
"Українська пісня! Хто не був зачарований нею, хто не згадує її , як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду юність, свої бажання бути красивим і ніжним, сильним і хоробрим ? Який митець не був натхненний її багатющими мелодіями, безмежною широтою і красою її образів, чарівною силою, що викликає в душі людській найскладніші, найтонші, найглибші асоціації, почуття, що підносить її до вершин людської гідності, до людяності, до творчості”, - так чудово писав про це невмируще українське багатство О.Довженко.

3-й учень.
Як же до людей прийшла пісня? Існує легенда про пісню. Розповідають, що Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Обдарувавши усіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчинку. Вона була одягнена у вишиту сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.
 Хто ти? Чого плачеш? - запитав Господь.
 Я - Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди і волі.
 Чого ж ти не підійшла до мене? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?
Дівчинка хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицею, зупинив її.
 Є в мене неоціненний дар, який ославіть тебе на цілий світ. Це - пісня.
Узяла дівчинка Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилась низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

4-й учень.
Пісня! Як багато вона важить у житті людини! У ній його минуле, сучасне і майбутнє. В ній найповніше виявилась душа народу.
У XII-XVII ст. - час розквіту українського героїчного епосу - звучать історичні пісні, в яких оспівується героїзм козацтва, цого сміливі походи, лицарська честь, життя і побут. Образ великого запорожця, що у вільні від битви хвилини любить погуляти, міцно увійшов у пісні. Найяскравіша ознака козацтва - похідна пісня, набрала свого найбільшого розвитку у XIV-XVIII ст. Цей час по праву називається золотою добою української пісні.
( Звучить "Козацький марш” - музика народна ).
З цією піснею козаки вирушали у свї походи, з нею звершували свої героїчні подвиги. Великою популярністю в народі ось уже більше трьох віків користується пісня "Ой на горі та женці жнуть”, в якій згадуються імена двох гетьманів XVII ст.- Петра Конашевича-Сагайдачного і Михайла Дорошенка. А стільки тонкої душевної краси в піснях "Засвистали козаченьки”, "Ой не ходи, Грицю” та в багатьох інших шедеврах, у яких світиться, грає веселкою душа українця.
Пісенну традицію давніх віків з успіхом опанували й розвинули поети XIX ст. Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка та багато інших. Саме з піснею, з кобзарською думою пов’язував Т. Шевченко безсмертянародного генія і славу рідної землі:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люди, наша слава,
Слава Україні!
Народження людини пов’язане з піснею, перше кохання дівчини і юнака, щастя любові і гірка тривожна розлука - в пісні, думи батька і матері, що виглядають синів з походу, з далеких доріг війни - в пісні. Воїн, ідучи в похід, бере з собою три речі: зброю, хліб і пісню.
Про що б не співалося в піснях, завжди відчуваєш велику силу почуттів - щастя чи горя, туги чи радості.
Українська пісенність - дорогоцінне надбання поетичного генія народу, нев’януча окраса його духовної культури.

5-й учень.
Світова слава української пісні.
"Є щасливо обдаровані натури... і щасливо обдаровані народи. Я бачив такий народ, народ-музикант, - це українці”.
П. І. Чайковський
"Українська народна поезія найбагатша і найкрасивіша в Європі”.
Л. Люкшич, Югославія
"Я люблю чарівні мелодії української пісні, хвилюючу красу української музики, прекрасну українську мову, чудову народну говірку”, - говорив про Україну Максим Горький.
"Здається, кожна гілка дерева на Україні має свого поета і кожна стеблина трави на цих безмежних квітучих рівнинах відлунюється піснею”.
Тальві, США
Мотивами українських пісень скористалися Й. С Бах і Й. Гайдн, вплелися вони до творів В. А. Моцарта, К. М. Вебера, Ф. Шуберта, Л. Ван Бетховена, виразно відчутні у Ф. Ліста, Б. Бартока, А. Дворака, Ф. Шопена, М. Глінки.

6-й учень.
Струни мої золотії,
Грайте ж мені стиха...
Найулюбленішим, найпоширенішим музичним інструментом у козаків була кобза.

Кобза - старовинний український народний струнно-щипковий інструмент. Назва "кобза” походить від турецького "кориз” (від однострунної гітари).
Кобза була поширеним музичним інструментом кобзарів, які виконували свої пісні та думи про життя і побут українського народу, про боротьбу з гнобителями.
Яка ж будова цього легендарного, оповитого імлою столітьщипкового багатоголосника? Кобза і бандура (удосконалений, модернізований різновид кобзи) - це музичні інструменти, виготовлені із цілого шматка верби чи клена. Деякі кобзи схожі на великий ополоник з короткою ручкою, який має потовщені краї. Все це разом - основа кобзи, спідняк. Різко звужуючись, спідняк переходить у ручку (гриф), на якій розміщені кілочки для басів. Боки ручки з дерев’яними кілочками називаються щоками. Верхня частина кобзи, виготовлена, як правило, з ялини, - це верхняк, або дейка, а той круг, де сходяться верхняк зі спідняком, - брямки. У нижній частині кобзи знаходиться струнник, до якого чіпляються баси та приструнки. Закінчується струнник двома, трьома і більше хвостами, що тримають при кобзі струнник прикріплений до спідняка одним чи кількома гудзиками - пупками. Вирізаний посередині верхняка отвір - це голосник. Між голосником і струнником лежить підставка, зроблена з міцного дерева, - кобилка, через яку ідуть баси і приструнки. Під верхняком наклеюються кілька тоненьких пружних дерев’яних паличок - пружин. Під прямим кутом між верхняком і спідняком розташовано кілька дерев’яних підпорок - це душа, вона поєднує спідняк в одне вібруюче тіло.
Струни кобзи поділяються на баси - бинти та приструнки. Старі кобзи мали тільки 12 струн (така кобза була в Остапа Вересая). Згодом з’явилмся кобзи на 20-30-35 і більше струн.
( Розповідаючи, учень показує всі складові кобзи на інструменті ).
У давнину струни виготовлялися з кишок тварин, пізніше їх замінили металеві.
( Виконується на кобзі українська народна пісня )

7-й учень.
Бандура - душа українських народних співців.
Бандура -український народний щипковий інструмент. Вона відома з XV ст. Витіснили кобзу в XVIII столітті, відтоді часом зовуть її кобзою. Сучасна бандура має овальний грушоподібний асиметричний неглибокий корпус з верхньою плоскою декою, коротким грифом, що закінчується головкою з кігрифа. Праворуч над декою - короткі струни-підструнки. Вцій конструкції використано принцип звукоряду стародавніх гуслів - поступове вкорочування струн. Струни бандури сталеві, товщі - обмотані канетеллю. Бандура - один з найпоширеніших українських народних інструментів. На ній акомпонують собі бандуристи і кобзарі.
У післяжовтневий час поширилось колективне виконання на бандурі - вокально-інструментально ансамблі і капели.
Українських народних співців і музикантів, що супроводжують свій спів грою на бандурах, називають бандуристами, кобзарями.
Мистецтво бандуристів розвивалось протягом віків. Бандуристи складали й виконували думи та пісні про турецько-татарську неволю, про боротьбу проти польської шляхти, про народних героїв, закликали до боротьби проти соціального та національного гноблення.
Музична культура українців надзвичайно багата. Українці поправу вважаються одним із наймузичніших народів світу. І прикладом цього є нев’януче, а вічно живе кобзарське мистецтво. Однією з найяскравіших сторінок в історії української культури є мистецтво кобзарів, бандуристів, лірників.
Кобзарі - співці завжди були передовою частиною українського народу.
Кобзар Рихліївський на "прозвище Бандура”, який був на Січі, ходив з гайдамаками; три кобзаря, які були покарані за участь у повстанні під час Коліївщини - Петро Соковий, Прокоп Скряга, Василь Марченко. Кобзар Антіп Головатий був послом від Запоріжжя до Катерини II.

8-й учень.
Андрій Шут.
Український народ буде повік вдячний цій людині за те, що зберегла у своїй воістину феноменальній пам’яті цикл дум про Богдана Хмельницького. Шут, напротивагу прізвищу ( можливо, псевдонімом ), надзвичайно серйозно ставився до професії. Рік і народження невідомі, а народився він у містечку Олександрівні Сосницького повіту на Чернігівщині. Сімнадцятилітнім перехворів віспою і втратив зір. Щоб не вмерти з голоду, взявся за традиційне ремесло сліпців - сукування вірьовок та виготовлення вірьовчої збруї. І хоч ця робота забезпечувала сякий-такий прожиток, юнак без вагання залишає її, стає учнем панотця Павла Козла.
Репертуар Кобзаря, що в основному складався з дум, записували письменник П. Куліш, фольклористи Г. Базидевич та Амвросій Метлицький. А співав Андрій Шут думи "Бідна вдова й три сини”,” Хмельницький і Барабаш”, "Гноблення України польською шляхтою й повстання проти неї”, " Богдан Хмельницький і Василь Молдавський”, " Смерть Богдана Хмельницького і вибори нового гетьмана”та інші.
Коли підріс син у Андрія Шута, його навчили грати на кобзі та грамоти. Виступав у 50-х рр. XIX ст. Врепертуарі переважали релігійні псалми, історичні пісні та думи.

9- учень.
Архип Никоненко.
Рін народження невідомий. А жив народний співець в Орлиці на Полтавщині. Дитиною вчився грати на кобзі, а вже дорослим самотужки перекваліфіковувався на ліру. Його особисто знав П. Куліш. І встиг записати від кобзаря тексти шести дум: "Козак Голота”, "Бідна вдова і три сини”, "Сестра та брат”, "Буря на Чорному морі”, "Про Олексія Поповича”, "Втеча трьох братів з города Азова”. Поводаркою у лірника була його чотирирічна донька від другого шлюбу (перша дружина померла).Никоненко був одним з найкращих знавців і виконавців народних дум. Помер незадовго до виходу в світ першого тому Кулішевих "Записок о Южной Руси”,тобто в 1856 р.
Іван Кравченко-Крюковський.
Сучасники називали його великим кобзарем та кобзарським гетьманом. А дослідники народної творчості В. Горленко й О. Сластін ставили його як виконавця історичних пісень і дум вище навіть за Остапа Вересая. Та й сам Вересай був такоїж думки.
Народився Іван Григорович на Полтавщині, на околиці міста Лохвиці. Батьки були кріпаками поміщика Крюковського, тож співця й прозивали за прізвищем пана. Осліп, маючи десять літ від роду. Кобзарського мистецтва навчався в панотців Івана Кравченка-Касьяна та Гаврила Вовка. У Кравченка-Крюковського теж були учні.Найвідоміші - Микола Дубина з Решетилівки на Полтавщині.
З бандурою (в якій було 28 струн) Іван Григорович обійшов усю Лівобережну Україну. Виконував думи ”Федір Безрідний-Бездольний”, "Три брати Самарські”, "Сокіл і соколя”, "Проводи козака”, "Сестра і брат”, "Вдова й три сини”, "Івась Коновченко-Вдовиченко” та інші.
Остап Вересай.
Наші бандуристи, щоб стати професіоналами, навчалися (в музичній школі, музичному училищі, консерваторії) аж 14 літ! А найвідоміший серед них Остап Вересай провчився, та й то в трьох панотців (Микити, Юхима Андріяшевського, Семена Кошового) неповний рік. Вершин же кобзарської майстерності досяг високих. І все самотужки.
Народився вселі Калюжинцях Прилуцького повіту на Полтавщині в сім’ї сліпого кріпака. На четвертому році життя тяжко захворів і також осліп. Врепертуарі кобзаря було чимало пісень на слова Т. Шевченка. У жовтні 1860 р. Тарас Шевченко надіслав свого "Кобзаря” О. Вересаю з дарчим написом : "Братові Остапу від Т. Г. Шевченка”.
Першим звернув увагу громадськості на Остапа художник Лев Жемчужников, і в 1871 року співця запрошують до Києва на відкриття Колегії Павла Галагана. Його репертуар записують славетний український композитор М. Лисенко і нге менш славетний етнограф і поет, автор тексту Державного Гімну "Ще не вмерла Україна” Павло Чубинський.
У 1873 р. керівництво Південно-Західного відділу Російського географічного товариства скликає позачергове засідання для ознайомлення з творчістю Остапа Вересая.

10-й учень.
Гнат Гончаренко.
Народився він у селі Ріпках на Харківщині. На двадцять другому році життя вчився (усього три місяці) в кобзаря Петра Кулібаби. Спочатку мешкав неподалік від Харкова на Губаєнковім хуторі, а як померла дружина перебрався до сина - залізничника у Севастополь.
Гнат Тихонович знав лише три думи ("Олексій Попович”, "Бідна вдова й три сини”, "Сестр і брат”), але це не стало на перешкоді тій вельми високій оцінці, яку дав йому Гнат Хоткевич "Це найсвітліший образ із усіх відомих мені кобзарів. Уже одна його зовнішність робила якесь чарующе враження... Перше, що впадало в око, це особлива чистота й охайність його зовнішності... Як виконавець це був віртуоз, в нього не було "змазаних” мість, а все чисто й художньо”.
Кобзар Михайло Кравченко, який був відомий на початку XX ст., не тільки талановито виконував думи, а й створював їх сам.
У перші дні Великої Вітчизняної війни пішли на фронт бандуристи М. Опришко, Д. Піка, Г. Гордійчук. Вони загинули смертю хоробрих.
Відома Миргородська капела бандуристів під керуванням І. Скляра теж внесла свою пайку в перемогу. Капелани виступали в окопах на передовій, у госпіталях...
Мистецтво бандуристів постійно ускладнюється,збагачується їх репертуар, у якому народні пісні, думи вітчизняних та зарубіжних класиків.
( Ліричні пісні на слова Г. Сковороди "Де згода є в сімействі”, Т. Шевченка "Учітесь, брати мої..” )

11-й учень.
Я хочу розповісти про ліру. Ліра - це струнно-клавішно-смичковий інструмент з колесом, яке крутиться і тертям об струни видобуває звук. Застосовують ліру в оркестрах народних інстументів. Цей інструмент має ще одну назву - рилля. Темброві властивості ліри та обмежені прийомигри обумовили переважно сумний, церковно-моралізаторський репертуар лірників.
( Звучить грамзапис гри цього народного музичного інструменту ).

Гуслі -давній струнно-щипковий інструмент слов’ян та інших народів. Згадується в письмових джерелах з VI ст., пошені були в Київській Русі, пізніше в Росії, в Білорусії. Використовується в оркестрі народних інструментів.
( Звучить грамзапис гри на гуслях ).

Цимбали та гудки.
Широкого розповсюдження в музичному побуті України здобули цимбали. Зовні вони схожі на гуслі: трапецієподібний дерев’яний корпус, плоскі деки, два резонаторних отвори. Проте, на відміну від гусляра, що видобуває звуки щипком пальців, цимбаліст грає, вдаряючи по струнах дерев’яними паличками. Цимбали мають багату палітру і використовуються як для сольної, так і для ансамблевої гри, особливо у троїстих музиках.
З давніх-давен в Україні побутував народний інструмент, який називався гудком. Струн на інструменті було три, грали на них дугоподібним смичком. Мелодію вигравали лише на одній струні, але, торкаючись водночас двох інших струн смичок викликав їх постійний акомпонемент. Грали на гудку, притиснувши корпус до грудей, а іноді тримали вертикально, спираючи на коліна. На гудках грали придворні скоморохи. Гра на будь-якому струнному інструменті в давнину називали гудьбою.
( Звучать на цимбалах українські мелодії ).

12-й учень.
Трембіта - український духовий дульцевий інструмент, рід труби без вентелів і клапанів. Виготовляється з дерева і обгортається березовою корою. Довжина 2-2,5 метри, діаметр - близько 3-х сантиметрів. Поширена трембіта на Гуцульщині, на Буковині, на Закарпатті.
Трембіту слухають усі, слухають стоячи. Ніякий інший музичний інструмент не може порівнитися з нею за силою духу. В мелодії трембіти всі звуки Карпат.
Трембіту дано зробити не кожному, бо роблять її за легендою, з так званого "громового” дерева. А все тому, що не так часто блискавка падає в дерево. Та відшукати його в Карпатах може тільки той, хто не один рік проводить на альпійських пасовищах. Використовують майстри-умільці найчастіше сосну, бук, граб.
Трембіта - це вісник радості і туги, своєрідний сигнал. Трембітою повідомляли і про наближення худоби на полонину.

13-й учень.
Цікава історія створення сопілки.
Як солодко грає,
Як глибоко крає.
Розриває білі груди.
Серденько виймає...
Мабуть ніхто сильніше і красивіше не сказав про чарівні звуки найулюбленішого й найпоширенішого українського інструмента, ніж Леся Українка.
Сопілка... скільки мовлено про неї в піснях і казках, у думах і загадках, приказках і прислів’ях.
Сопілка - український народний музичний інструмент, відомий ще з часів Київської Русі. Будовою нагадує дерев’яну флейту з шістьма отворами. Довжина близько сорока сантиметрів.
Відомий етнограф М. Сумцов у 1889 р. так описує сопілку: "Сопілка робиться з дерева, що має м’яку серцевину: бузини, верби чи черемхи.Серцевина викручується геть тоненькою паличкою або випалюється розпеченим дротом. Один кінець дудки зрізається навскіс, і поблизу отвора відщеплюється тоненький язичок, а потім на довжині дудки прорізається від 4 до 8 отворів. Іноді такі дудки робляться з очерету, ясеня, коровки”.
Сопілка має синонім "дудка”. А по всій Україні назв цих значно більше. Так, описана Сумцовим сопілка у Карпатах зветься "пищалка”, а описана Петуховим - "флояра”, "фреля”.
( Звучать на сопілці народні мелодії ).

14-й учень.
Скрипка - чотириструнний смичковий інструмент, провідний у симфонічних оркестрах. Відомий у східних слов’ян з XI ст. У Західній Україні була поширена з XIV ст. Триструнна скрипка. Класичний зразок створено в XVI-XVIII ст. італійськими майстрами - Аматі, Гварнері, Страдиварі. Серед українських скрипкових майстрів - Т. Підгорний, В. Мочалов.
Скрипка завжди бажана була і на весіллях, і на вечорницях...
( Звучить на скрипці народна пісня "Тече вода в ярок” ).
Далі розмова про рідкісні інструменти - бас, басолю, козобас, волинку, торбан. Ви дізнаєтеся про історію їх виникнення, практичне застосування.
У невеликих народно-інструментальних в Україні, зокрема в троїстих музиках, часто зустрічається струнний акомпануючий інструмент, що зветься бас, басоля.
Зовні басоля нагабує велику скрипку чи віолончель, хоч стандартних розмірів у неї немає. На території центральних та східних областей України частіше зустрічається чотириструнний інструмент - басоля, в західних - триструнний. Грають на басолі смичком. Оригінальним народним витвором, що ввібрав у себе ряд елементів у музичному побуті Гуцульщини, став козобас. На весіллях, коли музиканти вже розходилися, а люди ще хотіли веселитися, гості робили імпровізовану басолю: у відро вставляли коромисло, його верхній кінець і дужку відра з’єднували дротом. Музика вдаряв палицею по дроту або протягував нею, ніби смичком. Так і народилася ідея зробити незвичайну басолю з оригінальним резонатором у вигляді барабана. Гриф, як правило, прикрашає голівка кози, тож не диво, що його назвали козобасом.
15-й учень.
Я хочу розповісти ще про один не менш цйкавий народний інструмент - волинку.
Дуда, коза, баран, міх - це все назви одного і того ж музичного інструмента. Та найбільш розповсюджена його назва - волинка.
Волинка дійшла до нас із давніх часів. Грали на ній переважно пастухи. Складається вона з міха, зробленого з козячої або овечої шкури, і вставлених у нього двох, рідше трьох трубок. В Україні цей інструмент входив до складу Оркестру війська запорізького.
А ви чули про такий інструмент, як торбан? Ось послухайте, що про нього повідомляє "Український радянський енциклопедичний словник”: "Торбан - це народний струнний щипковий музичний інструмент. За будовою близький до бандури. На ньому - 30-40струн. Був поширений в Україні з першої половини XVIII до кінця XIX ст. Співаків, що грали на торбані, називали торбаністами ( серед українціввідомі Григорій Відорт, Іван Кошовий )”.
Торбан вирізнявся тим, що його гриф був значно ширшим, без ладків і мав більшу кількість струн. Він мав елегентну, велику та вишукану форму, вимагав складних прийомів гри і був доступним лише для аристократичних салонів у козацькій старшині. Можливо, це було головною причиною того, що цей інструмент, який часто називали панською бандурою, наприкінці XIX ст. Вибув з ужитку і сьогодні, на жаль, він є лише музейним експонатом. Сьогодні торбан відроджується в українській музиці переважно як оркестровий інструмент.
Вчитель пропонує всім присутнім бути учасниками літературної вікторини ( матеріали вікторини додаються ).

Вчитель.
Весь вік людський супроводжують пісні. Доки живе пісня, доти житиме і народ. Тож нехай завжди наше життя прикрашає пісня, хай приносить вона у наш дім лише радість і щастя.
( Звучать пісні "Несе Галя воду”, "Ой, за гаєм”, "Ти ж мене підманула”, "Зелене жито” та інші. ).

Вчитель.
Кружляй же завжди, пісне , на орбіті,
Брини й лунай в різноголоссі нот.
Про рідний край і нашу пісню в світі
Не забувай, співучий мій народ!
Шановні друзі! Бажаю вам, щоб багатий і розмаїтий світ народного мистецтва супроводжував вас упродовж усього вашого життя.
Минають віки, змінюються покоління, а народна пісня залишається. І я вірю, що житиме українська пісня, наш народ, наша Україна!

Додаток.
Літературна вікторина.
1. Як називали в Україні мандрівних співців, що в супроводі музичних інструментів виконували народно-пісенні твори?
( Кобзарі )
2. Кого з видатних українських кобзарів Ви знаєте?
( А. Шута, А. Бешко, І. Романанко, М. Ригоренко, А. Никоненко, І. Кравченко-Крюковський, О. Вересай, Г. Гончаренко, М. Кравченко та ін..)
3. Кому саме з українських кобзарів у 1860 р. Т. Шевченко подарував збірку "Кобзар”?
( О. Вересаю )
4. Назвіть прислів’я і приказки про народні музичні інструменти.
( Дудка знає, нащо грає.
Не в ту дудку грає.
На скрипочці грає, бо веселість має.
Скрипка плаче і сліз не має.
Скрипка грає - голос має.
На вулиці скрипка й бас, пусти, мамо, хоч на час.
Мені тепер не солі, коли грають на басолі,
Бас гуде, скрипка грає, Ігнат мовчить, а все знає.
Музика без басів, як гість без грошей. )
5. Назвіть народний інструмент, у супроводі якого виконувалися думи? ( Кобза )
6. Як називається народний музичний інструмент, відомий з часів Київської Русі, будова нагадує дерев’яну флейту?
( Сопілка )
7. Який народний інструмент називали "душею українських народних співців”? ( Бандуру )
8. Який музичний інструмент за будовою близький до бандури, але на ньому 30-40 струн?
( Торбан )
9. Який народний інструмент схожий на гуслі?
( Цимбали )
10. Назвіть музичний інструмент - вісник радості і туги, поширений здебільшого на Гуцульщині, Буковині, Закарпатті.
( Трембіта ) 12. Назвіть чотириструнний смичковий інструмент, відомий у східних слов’ян з Xiст. (зображений на фресці Софійського собору в Києві).
(Скрипка)
13. Хто написав пісні "Дивлюсь я на небо”, "Взяв би я бандуру”?
( М. Петренко )

Календар
«  Серпень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Годинник
Пошук
Новини партнерів
НАШІ ДРУЗІ
Слухай Українське!
Відправка SMS
UKR-sms.org.ua - СМС Українською, sms, прикольні смс, смс коханим та ін.
Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

http://varvarivka-nvo.at.ua