Середа, 05.08.2020, 13:51
Вітаю Вас Гость | RSS
                                                                               
Форма входу
Опитування
Чим зацікавив Вас сайт?
Всего ответов: 226
Погода
Погода в Україні
Здраствуй, школо!
Слова та музика Наталії Май.

Моє рідне село.

Святково прикрашений клас. Над входом велика символічна підкова, яку обрамлює яскравий об’ємний напис “Моє рідне село”.В середині підкови висвічено слова “Роде наш красний!”
У призначений час на майдан звідусіль прибувають жителі і гості села. Грає духовий оркестр.З’являються ряджені; то тут, то там звучать їхні голоси.
Перший. Не спішіть!
Другий. Не дрімайте!
Третій. Спішіть!
Четвертий. Поспішайте!
Перший. Всією сім’єю,
Другий. Всією ріднею
Разом. До нас завітайте!
Третій. Заходь же в господу,
Село наше ясне.
Четвертий. Живи і возрадуйся,
Роде наш красний!
Ряджені хороводом запрошують учасників вечора у вестибюль. Тут працюють виставки: місцевого прикладного мистецтва; витвори - дарів природи - з кори, коріння, коренеплодів, гілок - підмічених кмітливим оком і художньою фантазією односельців; дитячих малюнків на тему: “ Моє рідне село” та ін.
Лунає дзвінок. Усі проходять до класу. Гасне світло. Клас прикрашений українськими вишиванимирушниками, святковим декором. На його заднику - панорама золотого пшеничного поля, що зливається з блакиттю неба. Ліворуч - екран.
Вечір відкриває ОФІЦІЙНА ОСОБА.
Вона вітає учасників, дякує гостям за те, що прибули, не забули рідних місць.
ОФІЦІЙНА ОСОБА (на закінчення).
Дорогі земляки! Всі ми - діти нашого рідного села. Село - столиця нашого родоводу, наша велика сім’я!
Виходять читці в стилізованих українських костюмах.

1-й читець.
Першим був не господь -
не геній,
першим був -
простий чоловік.
Він ходив
по землі зеленій
і між іншим
хлібину спік.
2-й читець.
Постаріла вже
Мудрість Божа,
Розтрощив її
Грізний час.
Хлібом
Геній живиться кожен,
Щоби розум цого не погас.

1-й читець.
Земле!
Тиха моя. Скорботна моя і велика
Що я без тебе?
Так собі - сірий суб’єкт.
Он журавель. Хвали небесам накурлика,
А від землі ж почина і дітей і себе.

2-й читець.
Між нас не ляжуть вирвами роки,
Бо ваша кров пульсує в нашій долі...
Батьки і діти... Діти і батьки...
Нам нічого ділить на спільніл полі.
Звучить пісня О.Зуєва, на слова А.Демиденка “Моє рідне село” у виконанні вокальної групи.
На сцені - юнаки і дівчата в сучасних костюиах.

Ведучий. Так, справді, село - наш дім.
Ведуча. Наше коріння і доля.
Ведучий. Наша кревність.
Ведуча. І материнська пісня.
Ведучий. Наше село - це розбуджені досвітки і духмяні пахощі літа.
Ведуча. Тут живе наше дитинство.
Ведучий. Село - часточка нашого серця.
Ведуча. Воно - наша сповідь і турбота.
Вигук із залу. І безтурботність теж!
Ведучий (до ведучої). Ти не почула, хто це нас штрикав репліками із залу?
Ведуча (розмірковуючи). За “почерком” схоже на Діда Макара, нашого головного ведучого, який десь забарився.
Ведучий (до залу). А без нього ж село - не то і свято - не свято.
Ведуча. Діду Макаре, де ви?
Дід Макар. Тутечки я , тут...
У святковій вишиванці й розкішному солом’яному брилі, з ціпком у руках, поволі піднімається на сцену Дід Макар.
Дід Макар. І зовсім не забарився, трясця вашій матері, а підрядився одне вельми делікатне діло до путя довести. (Стає трохи збоку від ведучих, скрутно хитає головою). Слухав я оце вас, слухав! І такі ви грамотні, і такі розумні. І так гарно про село наше чешете... Краще скажіть-но (підступає до ведучих), мої дорогенькі, коли село наше світ білий угледіло, хто в ньому перше гніздо звив, які обряди додавали сил пращурам нашим?
Ведучі розгублено стенають плечима, розводять руками.
Дід Макар (гарячкуючи). Та не водіть очима, як тії злодії по хаті!
Ведучий (енергійно). Тут і без сивої давнини проблем (виразно проводить ребром долоні по горлу).
Дід Макар. Ти і їм про козу, а вони тобі - про кота! ( Гупає ціпком об підлогу ).Багато вчите - мало знаєте... А от цікавилися б історією і шанували своїх пращурів - то й праця ваша на землі стала б совіснішою... Я згоден (стишує голос): гривень - штука хороша. Та яким би довгим він не був, а душу ним не зміряєш. Не забувайте: без роду нема і народу. Кожному птаху своє небо миле!
Ведуча. Істинні слова ваші, діду Макаре, хоча зараз головне - гроші...
Ведучий. Ц е - ф а к т !
Дід Макар. А минувшину рідного краю все-таки треба знати. А ви спитайте про неї у того ж Михайла Кондратюка, чи Гейчук Любові, які сидять тут. Це ж найстаріші люди нашого села, його справжня історія.
Ведуча. Тож давайте всі разом щиро привітаємо наших дорогих старожилів, побажаємо їм криничного здоров’я та ще довгих-довгих літ життя.
Найстаріші жителі села, котрі сидять у першому ряду, встають і повертаються обличчям до залу.
Їм вручають квіти.
Ведучий. А Михайла Кондратюка ми попросимо поділитися спогадами про історію нашого села.
Дід Макар. Давай (помахує брилем), давай, Петровичу! Підсолоди душу!
Названий старожил піднімається на сцену, розповідає.
Ведуча. А тепер, дорогі наші старожили, для вас виступає хорланка.
Сцена напівзатемнена. На екрані - кінокадри про фронтовиків, пам’ятник солдатам в рідному селі.
Дитячий голос за сценою.
Ніхто не забутий.
На попіл ніхто не згорів.
Солдатські портрети
на вишитих крилах пливуть...
І доки є пам’ять в людей
і живуть матері,
Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
Фонограма стихає. На сцені - повне освітлення.
Директор школи. Доземний уклін Вам, наші скромні й славні ветерани - фронтовики. Спасибі від усього села за ратний труд ваш. Хай не болять ваші рани!
Ветерани називають себе, розповідають, де розпочалася і закінчилася для них війна; яким застали рідне село після повернення; коротенько відповідають на запитання.Діти вручають їм квіти.
Лине мелодія пісні “Моя Україна”.
На середину класу виходить юнак у костюмі.
Юнак.
Україно!
Не зміряти і віками
Вроду твою журавлину.
Не обезлистити навіть снігами
Мову твою тополину.
Україно!
Не стань сиротою при дітях.
Ти благовість мій і воля.
Скільки надій в твоїх веснах розлитих,
Стільки й журби в твоїй долі.
Україно!
Я промінь живий
В твоїм сонячнім тілі!
Зтвого цвіту і грому
Я на світ народивсь, Україно!
На сцені - дует. Він виконує пісню “Рідна мова”. Виходить дівчина в українському національному костюмі.
Дівчина.
Мово, рідна, Живи в ріднім домі
Крізь зболений час і духовні руїни.
Вертайсь, рідна мово,
У серце народу
І душу Вкраїни.
Звучи, рідна мово,
На землі рідній лийся по вінця,
Мово моя українська,
Мово моя материнська!
Хор-ланка співає українську народну пісню.
Голос читця.
Як поточки,
Як дзвіночки
Танці України.
Гей, гоп, парубки
Й дівчата-жоржини!
Виконується веселий танок, його змінює український хоровод.
На сцені - ведучі та дід Макар.
Ведучий. Сьогодні головою шурупати треба (прибирає гордовиту позу). І насамперед - вміти крутитись!
Дід Макар. (розтягуючи слова). Зачерствіли ви. Колись же і хліб батечком називали, і воду - ненькою. А що з шовковими луками вдіяли - стогнуть від меліорації, як поля від колорадського жука.
Ведуча. Це не ми. Це колишня бюрократична система.
Велучий. Однобоке, Макаре Сидоровичу, судите.
Дід Макар. (сперся на ціпок; мов би не чуючи ведучих, у задумі). Було ж раніше настане свята неділя, вийдуть люди на вулицю чи леваду, заведуть поміж собою розмову - і аж ріднішими стають. А якими добрими та милосердними були - нужденному останню сорочку віддавали. На ніч пускали. Та й заздрощів, як нині, не було...
Ведуча. Знову ідилія...
Ведучий.Відривається од сьогодення.
Дід Макар. (задумливо веде далі). Ви запитайте у громади (показує на зал), де лишень не гіркли наші сльози - і на Соловках, і на Колимі... А за яку провину? За те, що хазяями хотіли почуватися на землі. Не наймитами. Не голодранцями-пролетарями. Ще й тепер у нашім тілі ниє сорок сьомий рік: за сім знайдених під снігом колосочків - сім років тюрми давали (зітхає). Відмучились, як то кажуть, за святих і грішних. Не дай Боже і ворогам такого. А ви (до ведучих) ще й не жили, а вже стомились.
Ведучий. Від стресів.
Ведуча. Від пусторожніх обіцянок, якими нас годують.
Дід Макар.(продовжує) Або ж узяти таке: впретеся лобами в телевізор, як шило в чобіт, чи включите на повен голос чортівню всяку - маг чи як його там, що більше гарчить, аж ні грає, та й балдієте. От і чи не всі ваші інтереси! Виходить, за моїм розуміням, не любите ви село.
Ведуча. Дороге воно нам, дідуню, не менше, ніж Вам. Але вже досить більшовицького ентузіазму!
Дід Макар. (наступально з хитринкою в очах).А поясніть-но мені, що у вас за прогрес такий, коли в селі й простої бані немає ?
Ведучий. Нам теж доля манку з неба не сипле.
Ведуча. Погодьтеся, у кожного покоління свї тривоги.
Дід Макар. Тривоги - різні, а земля - одна!
Ведучий. Діду, тільки давайте без повчань та емоцій. Ми ж не на базарі!
Дід Макар.(мрійливо).Ох і базари ж були за моєї молодості! Не базари - празники! Барвисті. Гомінкі та веселі. І чого там тільки не було... Лоскотало в носі вареним, печеним і смаженим... Пахло пирогами, наливкою і всякою тобі всячиною.А тепер?
Ведуча. (зітхає).
Дід Макар. А яких пісень ми співали на вечорницях при місяці ясному! Лічи - не перелічиш. А нині! Все по хатах сидите. Вийдеш увечері за село - така тиша, що аж за упокій молитися тягне...
Ведучий. А яке таке делікатне діло ви, Макаре Сидоровичу, підрядилися були виконати?
Дід Макар. О, добре, що нагадав. Ще ж за місяць до нашого вечора було оголошено в селі конкурс на краще обістя та город. Пам’ятаєш ? Щодо переможця погляди розійшлися. Тож і звернулися до мене організатори з проханням допомогти. Ну ж і натомилися ми з Гнатом і Микитою, поки обійшли городи і подвір’я основних претендентів.
Ведучий. І яких же висновків дійшли ?
Дід Макар. Після наших оглядин переможцем визнана родина Ганни Босюк. В цьому ви, добрі люди, зараз переконаєтесь самі.
На екрані - хата, подвір’я, город, господиня з усією сім’єю.
Дід Макар.(веде далі). Бачите, хата - мов писанка, двір - затишний, квітами шебече, й на городі все чин - чинарем, як на Великдень на душі !
Екран гасне. Повне освітлення.
Дід Макар. Приймай ж, Ганно, заслужену винагороду!
На сцену піднімаються Ганна Босюк та голова сільради, який вітає переможців, вручає їй квіти, цінний подарунок.
Ведучий. А ще вашу родину, шановна Ганно Іванівно,привітає вокальна група.
На сцені залишаються голова сільради і дід Макар.
Голова сільради. Діду Макаре, а чи не забули ви ще про один наш конкурс - конкурс-веселинку. Рекордсмени поля і саду?
Дід Макар. Аякже! Хоча й упріли ми добряче. Школярі демонструють величезні качани капусти, здоровенні гарбузи, буряки, картоплинки, яблука, груші тощо, до яких прикріплені таблички з прізвищами господарів.
Голова сільради. А зараз, дорогі земляки, будьте особливо уважні. Від нас залежить, хто стане переможцем у конкурсі - веселинці. Після загального голосування визначаються переможці. Голова сільради і дід Макар під туш вручають їм нагороди.На сцену виходить дід Макар, з ним іще двоє дідів.
Дід Макар. Ох і начовгались ми з вами, Микита та Іване! Перепочинемо, гвардії пенсіонери.(Сідають на ослін посеред сцени).
Дід Микита. Гвардійцем не протягнеш на таку пенсію...
Дід Іван. І солодко не поїси...
Дід Микита. Раніше було, одкришиш від хлібини скпбку - а вона така запашна й ситна!
Дід Макар і дід Іван .(разом) Твоя правда, Микито! Твоя правда!
Дід Іван. А хіба ж така тепер земля родюча? Перепоганили, перевели хімією, радіацією змертвили...
Дід Макар і дід Микита. (разом) Твоя правда, Іване! Твоя правда!
Дід Макар.(жартівливо) Не радують чогось і наші парубки. От колись були парубки аж трусилися дівки!
Дід Іван і дід Микита. (разом) Істина правда, Макаре!
З’являються ведучі. Вони підходять до дідів.
Дід Іван. Миколо! Насте! Уболівайте за наше село, щоб воно як рута ясніло.
Дід Макар. Пам’ятайте пращурів своїх, бережіть їхні звичаї.
Дід Микита. Продовжуйте рід наш селянський!
Дід Іван.Прийміть же сказане як заповідь нашу.
Ведуча. Спасибі, дорогі дідуні! Від нас і від села нашого.
Ведучий. Дякуємо Вам за жарти, поради і критичне слово.
Ведучі роблять крок уперед.
Ведуча.
Земля - то мати, то всім багата,
Земля - колиска наша назавжди.
Земля - то мудрість, мудрість і освята.
Від неї хліб, і цвіт, і всі плоди.
Ведучий.
Квітують маки побіля хати,
Сміється сонях в мамине вікно.
О як же чесно треба жити
І землю цю святу любити,
Щоб доля мала пісню і зерно.
Знову звучить (цього разу в записі) пісня “Моє село”.
Далі дійство переноситься на майдан перед школою і стає масовим. Туть можуть бути організовані: ігри-жарти, вікторини, хороводи, конкурси на кращий вірш, малюнок, танець, пісню, сімейний ансамбль. Доречно стане і виставка квітів, де дуде буде визначено кращого квітникаря села.

Календар
«  Серпень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Годинник
Пошук
Новини партнерів
НАШІ ДРУЗІ
Слухай Українське!
Відправка SMS
UKR-sms.org.ua - СМС Українською, sms, прикольні смс, смс коханим та ін.
Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

//varvarivka-nvo.at.ua